Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Хэй, бро!
Так получилось, что я хочу поделиться с тобой своей историей, но вот дело в том, что она настолько офигенная, что это будет выглядеть, как закладки наркотиков в самом эпичном розыгрыше. Пристроить же это все можно только с помощью медитации над клавиатурой и героином, дабы чувствовать себя вторым импостером.
Однажды, мне пришла в голову идея поиграть в Counter-Strike 2, будучи вмазанным на всю катушку. Но представь себе, это не просто была игра, это был седативный опыт, словно я затянул весь свет в дым моей шишки марихуаны.
Я собрался со своими ребятами поиграть, и все было по плану. Но никто из них даже не подозревал, что я уже заходил в эту игру на мдма, и именно поэтому я был настолько в центре внимания. Я решил реализовать мой пранк над ними и разозлить их до невозможности.
Хоть я и был наркоманом, но стоит отдать мне должное, я был очень умелым игроком. Я так быстро и точно стрелял, что мои противники даже не успевали прийти в себя. Мой стиль игры был настолько агрессивным, что на карте оставались только кровавые следы от моих противников.
Я подключил микрофон и начал трындеть в чате, давая команды своим глупым приятелям и одновременно спамя в чате мудрыми фразами, которые приходили мне в голову благодаря медитации наркотиков.
«Ну, что, котики, готовы встретить правильного игрока? Я буду вашим худшим кошмаром.»
Мне было все равно, что они подумают или скажут. Я был в полном наркотическом экстазе и не мог остановиться. Все эти победные раунды меня так заводили, что я начинал путать реальность с виртуальной игрой.
Каждый выигранный раунд давал мне ощущение того, что я прекрасный импостер, который справился со своей работой и доказал всем, что он просто мастер в игре. Мои руки были такими трясущимися, что я казался настоящим мастером снайперского дела.
Мой кайф от игры в Counter-Strike 2 был таким сильным, что я даже забыл, что у меня были шишки марихуаны, которые я таскал с собой. Я спасал своих товарищей, как настоящий герой, и это было вполне достойно принятия героином.
Мои действия были настолько быстрыми и точными, что приятелей начало подозревать, что я читер. Но они ошибались, это было чистое умение и опыт, обретенный с помощью наркотиков. Я даже поставил нашу команду на победу, и мы действительно выиграли.
Весь мой экран залился кровью противников, и я просто не мог поверить, что все это происходит со мной. Но кайф был таким сильным, что рассудка у меня просто не оставалось.
«Друзья, я готов начать медитацию на взбитом сливочном масле, чтобы стать лучшим из лучших. Кто со мной? Я стал настоящим наркоманом-рэпером, который играет в Counter-Strike 2 с медитацией и глазами, залитыми красным мдма.
Мои друзья были в шоке от того, как я играю настолько хорошо, и не могли поверить своим глазам. Я все время дразнил их своими победами и заставлял их чувствовать себя полными лузерами.
Честно говоря, я сам уже не понимал, что происходит. Я был в полном наркотическом трансе и чувствовал себя на вершине мира. Моя игра была настолько сильной и проникновенной, что я чувствовал себя живым и настоящим.
Мне даже казалось, что я настоящий импостер в реальной жизни, который просто играет в Counter-Strike 2 для развлечения.
Но знаешь, бро, сейчас мне кажется, что все это был просто пранк, который я устроил своим друзьям, чтобы показать им, насколько я крут. И сегодня я горжусь этой историей и своей игрой в Counter-Strike 2.
Наркотики изменили меня, но они также помогли мне увидеть, что я могу быть кем угодно и что у меня есть сила достичь своих целей. Моя история – это не просто игра, это мое восхождение к самому себе.